“Церква не може залишитися байдужою до земного виміру людського буття”, – єпископ Богдан (Дзюрах) у храмі Благовіщення Богородиці при Патріаршому соборі

3 жовтня у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці при Патріаршому соборі Воскресіння Христового владика Богдан (Дзюрах), адміністратор Патріаршої курії УГКЦ, відслужив Літургію для працівників курії.
“Сьогодні ми маємо нагоду застановитися над тим, як Господь діяв у світі, щоб могти Його наслідувати”. Владика Богдан звернув увагу на соціальний вимір служіння Церкви, що знаходить своє відображення у євангельській притчі (Мр. 25 зач.; 6, 39-45) про чудесне помноження хлібів та риби.
“Маю дві думки, котрими хочу поділитися з вами, – звернувся до присутніх у храмі єпископ. – Перша з них – це потреба місійного служіння Церкви, зокрема апостолів. У Євангелії читаємо “Апостоли ж зійшлися до Ісуса і розповіли йому про все, що робили й чого навчали”.
Пов’язуючи апостольське служіння з працею в Патріаршій курії, владика Богдан наголосив на важливості правильно розуміти власне покликання. “Коли ми виконуємо свою щоденну роботу, запитаймо себе, чи справді ми працюємо для Бога? А може, ми працюємо для самих себе, для своєї слави чи амбіцій? Одним з критеріїв такої оцінки є відповідь на запитання “Чи ми шукаємо вдячності за свою роботу?”
Владика наголосив на особливості християнського підходу до праці: “Ми повинні дякувати іншим за те, що мали можливість їм послужити. Бо служачи їм, ми спасаємо свою душу і наближаємося до Бога”. Єпископ закликав вірних не забувати про ранкову та вечірню молитву до та після робочого дня.
“Церква не може залишитися байдужою до земного виміру людського буття, – поділився владика другою думкою на тему сьогоднішнього Євангелія. – Саме тому Церква мусить виконувати соціальне служіння”, – наголосив єпископ Богдан (Дзюрах). “Бог є Богом цілої людини, а не тільки її душі, саме тому Церква зраджувала б своє послаництво, якби Вона упускала з виду дочасні проблеми людини та цілого суспільства”.
Наприкінці проповіді владика закликав вірних не забувати, Хто є центром нашого життя та заохотив більше відкриватися тим, хто поруч, керуючись двома заповідями любові: до Бога та до ближнього.