Високопреосвященним і Преосвященним Владикам,
Всесвітлішим і Всечеснішим Отцям,
Преподобним Монахам і Монахиням,
Дорогим Мирянам
Української Греко-Католицької Церкви

Дорогі у Христі!

Сьогодні ми святкуємо величний празник Христового Воскресіння, - празник, сповнений великою надією і радістю. Обмінюючись з рідними і близькими великодніми привітаннями, застановімося хоч на мить, чому цей день є для нас таким радісним. Для того, щоб це зрозуміти, належить, з одного боку, взяти до уваги десять тижнів підготовки до цього свята, а з другого - згадати п'ятдесят днів після Воскресіння, до Зіслання Святого Духа. Тільки поглянувши цілісно на цей період, справді зможемо оцінити особливе значення святкування Великодня і зміцнити свої сподівання.

Доповідь Блаженнішого Любомира
на семінарі «Законодавство України про освіту і Церква»

Київ, 20 січня 2006 року

Шановна Пані Голово,
Преосвященні Владики,
Дорогі Отці,
Шановні Пані та Панове!

Маю за честь бути першим серед тих, хто має виступати. Старатимуся лаконічно представити нашу позицію щодо проблематики відносин Церкви і держави в ділянці освіти, звернувши особливу увагу на церковні школи чи школи, які б очолювала Церква. Згідно з Конституцією України Церква відділена від держави. Це розуміють по-різному. (Дехто вважає Церкву цілком далекою від державного, суспільного життя і відносить її до приватної сфери життя громадян.)

Проповідь Блаженнішого Любомира
на свято Різдва Христового

Київ, храм Святого Василія Великого, 7 січня 2006 року

Дорогі у Христі!

Зі святим празником Христового Різдва сердечно вітаю усіх Вас! Дякую Вам за те, що Ви прийшли, щоб ми разом могли під час цієї Святої Літургії прославити Господа, який до нас сьогодні приходить як Немовля. Висловлюю щиру подяку отцям василіянам, господарям цієї церкви, отцям-сусідам, які прийшли, щоб зробити це свято ще урочистішим. Вітаю присутніх парафіян цього храму та гостей, а також тих, хто бере участь у цій Святій Літургії через телебачення. Прошу Вас передати це різдвяне привітання усім парафіянам, які, може, хотіли б бути тут з нами, але з різних причин (чи через недугу, чи через професійні обов'язки тощо) не змогли до нас прилучитися. Передайте їм це привітання, щоб вони знали, що ми про них не забули, що вони близькі нашому серцю.