Головна / Великий піст 2014 / Владика Богдан (Дзюрах): «Українцям потрібен особистий і загальнонаціональний іспит сумління»

Владика Богдан (Дзюрах): «Українцям потрібен особистий і загальнонаціональний іспит сумління»

Христова Церква на порозі найбільшого свого посту. Уже зрозуміло, що цей піст, після кривавих подій, які відбулися в центрі столиці останнім часом, матиме особливий відтінок…

Владика Богдан (Дзюрах), Cекретар Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви у інтерв’ю Департаменту інформації УГКЦ розповів, над чим нам, простим громадянам і вірним греко-католикам, потрібно замислюватися найбільше в цей період.

– Піст – це час, коли ми готуємося до передвеликодньої сповіді, а сповідь вимагає ставати в правді перед Богом, іншими словами – зробити іспит сумління. Події, які ми пережили останнім часом, не тільки спонукають, а й змушують нас усіх до цього. Варто кожному з нас поставити собі запитання: на якому боці я перебуваю – добра чи зла? Третього не дано. У моральному плані компромісів зі злом не буває. Компроміс зі злом завжди означає перехід на бік зла. Тому від зла слід очищуватися, крок за кроком, витривало й наполегливо. Саме до такого труду очищення, навернення закликає нас голос Церкви на порозі Великого посту.

А в чому мали б покаятися, скласти іспит сумління прості українські громадяни та український політикум?

Я б сказав, що потрібен як особистий, так і загальнонаціональний іспит сумління. Наше суспільство хворе, бо хворими є його члени. Кожен із нас несе відповідальність не лише за те, що робиться у власному житті, а й у суспільстві в цілому. Наші вибори, наша поведінка неминуче мають вплив на наше життя і на життя тих, хто поряд із нами.

Нам потрібний «свій ЄС», який я розшифровую як Єдність і Солідарність.

Тому й процес очищення суспільства має початися з очищення серця кожного з нас. Кожному з нас слід замислитися, що в нашому житті є не так, що не згідне з Божими законами, і відтак робити зусилля, щоб виправитися. Якщо бодай трошки кожен із нас зміниться, Україна буде ставати кращою. Сподіваюся і бажаю, щоб цьогорічний Великий піст саме цьому всьому нам слугувати.

Чи вистачить стримуватися лише від певного виду страв чи розваг під час Чотиридесятниці?

Очевидно, що піст як стриманість від певного виду страв не має вартості, якщо його не супроводжує молитва і діла милосердя. Піст без діл милосердя – звичайна дієта, не більше. Тому в період підготовки до Пасхальних свят нам треба поєднати три складові християнського буття: піст, молитву і милостиню. Сьогодні обов’язком кожного християнина є оточити увагою і милосердям тих осіб і ті родини, які постраждали в ході кривавих подій на Майдані.

Якщо можна так висловитися, нам потрібний «свій ЄС», який я розшифровую як Єдність і Солідарність. Єдність означає консолідацію всіх здорових суспільних сил задля виходу з важкої суспільно-політичної ситуації, єдність навколо базових цінностей, на основі яких «будуватимемо рідну хату», як казав митрополит Андрей Шептицький, єдність між різними регіонами, які у своїй різноманітності становлять велике багатство нашого народу. А солідарність має виявитися в поширенні тієї хвилі доброти, співчуття і милосердя, які з такою силою були продемонстровані на Майдані.

Хотів би також пригадати слова Івана Хрестителя, якими він відповідав людям, що приходили до нього із запитанням: що нам робити? Предтеча давав, так би мовити, асиметричні відповіді у тих важких суспільно-політичних обставинах свого народу, у якому панувала чужоземна окупація, визиск і моральний занепад, він закликав до діл милосердя: «Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить». Ознакою справжнього навернення людини є її здатність звернути свою увагу на потребуючого ближнього і послужити йому тим, що самі маємо. Така діяльна любов, я переконаний, буде зцілювати рани в нашому народі і преображати все наше суспільство.

Хочу пригадати слова Господні, записані в книзі пророка Ісаї: «Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитися, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава – слідом за тобою» (Іс. 58, 6-8).

Розмовляла Оксана Климончук,
Департамент інформації УГКЦ

Scroll To Top